Каталог дозиметрів, радіометрів Купити дозиметр, радіометр в Києві, Україні Прилади для вимірювання радіації

головна
дозиметри, радіометри
гаусметри
алкотестери, алкометри
нітратоміри, нітрат-тестери
газоаналізатори
водоаналізатори
аксесуари
послуги
оплата
доставка
контакти
статті

телефони:
міський
(044) 393-39-93
MTC
---------------------
KievStar
---------------------
лайф
 
білайн
 
info@doza.net.ua

Русский English  

Що трапилося на ЧАЕС 26 квітня 1986 року?

Чорнобильська катастрофа поступово забувається, хоча б здавалось, що найграндіозніша за своїми масштабами і наслідками техногенна катастрофа в історії людства - аварія на Чорнобильської атомної електростанції назавжди вкарбується в людську пам'ять, буде слугувати серйозною пересторогою людям, що живуть сьогодні і їх нащадкам, що з ядром атому завжди слід розмовляти на ВИ, що легковажне, самовпевнене відношення до атомної енергії, будь то ядерна зброя або "мирний атом" значно небезпечніше, ніж випустити джина з пляшки.

Автор вирішив нагадати про чорнобильську катастрофу, в ліквідації наслідків якої йому довелося приймати участь, залишити там на берегах Прип'яті своє здоров'я. Хоча ця катастрофа і не має прямого відношення до військової науки і історії, але саме" тупій і безграмотній, грубій і дурній" армії довелося життями і здоров'ям своїх солдат і офіцерів виправляти помилки "інтелігентних геніїв науки, скупчення всього найкращого, що є в нашому суспільстві".

В статті розглядаються технічна сторона цієї великої трагедії. Заздалегідь говорю фахівцям, що багато тут дано в гранично спрощеному вигляді, місцями навіть із зменшенням наукової точності. Це зроблено для того, щоб людині навіть дуже далекій від фізики, атомної енергетики стало зрозуміло - що ж таки і чому відбулося в ніч з 25 на 26 квітня 1986 року.

Передумови до катастрофи

Реактор - не тільки джерело електроенергії, але і її споживач. Поки з активної зони реактора не буде вивантажене ядерне паливо, через неї необхідно неперервно прокачувати воду для того, щоб не перегрілись ТВЕЛи. Зазвичай частина електричної потужності турбін відбирається на власні потреби реактора. Якщо реактор зупинено (заміна палива, профілактичні роботи, аварійна зупинка), то електроживлення реактора здійснюється від сусідніх блоків, зовнішній електромережі.

На крайній аварійний випадок передбачено живлення від резервних дизель-генераторів. Проте в найкращому випадку вони зможуть почати видавати електроенергію не раніше, ніж через одну-три хвилини. Виникає питання: чим живити насоси, поки дизель-генератори не вийдуть на режим? Необхідно було з'ясувати - скільки часу з моменту відключення подачі пари на турбіни, вони, обертаючись по інерції, будуть виробляти струм, достатній для аварійного живлення основних систем реактора. Перші випробування показали, що турбіни не можуть забезпечити електроенергією основні системи в режимі обертання по інерції (режим вибігу).

Фахівці "Донтехенерго" запропонували свою систему управління магнітним полем турбіни, що обіцяло вирішити проблему енергоживлення реактора при аварійному відключені подачі пари на турбіну. 25 квітня планувалося випробувати цю систему в роботі, т.я. 4-й енергоблок в цей день все одно планувалось зупинити для ремонтних робіт.

Проте вимагалось по-перше, щось використовувати в якості баластного навантаження для того, щоб можна було здійснювати заміри на вибігаючий турбіні. По-друге, було відомо, що при падінні теплової потужності реактора до 700-1000 мегават спрацьовує система аварійної зупинки реактора (САЗР), реактор буде зупинено і неможливо буде повторити експеримент декілька разів, т.я. відбудеться його ксенонове отруєння.

Було вирішено заблокувати систему САЗР, а в якості баластного навантаження використати резервні ГЦН.

Ще були ПЕРША і ДРУГА трагічні помилки, які спричинили за собою все інше. По-перше, зовсім непотрібно було блокувати САЗР. По-друге, використовувати можна було в якості баластного навантаження що завгодно, тільки не циркуляційні насоси. Саме вони зв'язали між собою дуже далекі один від одного електротехнічні процеси і процеси, що відбуваються в реакторі.

Перебіг катастрофи

25 квітня 1986р. 1.00. Розпочато поступове зниження потужності реактора.

13.05. Потужність реактора знижена з 3200 мегават до 1600. Зупинено турбіну №7. Живлення електросистем реактора переведено на турбіну №8.

14.00. Заблокована система аварійної зупинки реактора САЗР. В цей час диспетчер "Київенерго" розпорядився затримати зупинку блоку (кінець тижня, друга половина дня, зростає споживання енергії). Реактор працює на половинній потужності, а САЗР так і не підключена знову. Це груба помилка персоналу, але на розвиток подій вона не вплинула.

23.10. Диспетчер знімає заборону. Персонал починає знижувати потужність реактора.

26 квітня 1986р. 0.28. Потужність реактора знизилася до рівня, коли систему управління рухом керуючих стрижнів слід переводити з локальної на загальну (в звичайному режимі групи стрижнів можна переміщувати незалежно одна від одної - так зручніше, а при низький потужності всі стрижні повинні керуватися з одного місця і рухатися одночасно). Цього зроблено не було. Це була ТРЕТЯ трагічна помилка. Одночасно оператор допускає ЧЕТВЕРТУ трагічну помилку. Він не видає машині команду "тримати потужність". В результаті потужність реактора стрімко знижується до 30 мегават. Кипіння в каналах різко знизилося, почалося ксенонове отруєння реактора. Персонал зміни допускає П'ЯТУ трагічну помилку (я б діям зміни в цей момент дав би іншу оцінку. Це вже не помилка, а злочин. Всі інструкції вимагають в такій ситуації глушити реактор). Оператор виводить з активної зони всі керуючі стрижні.

1.00. Потужність реактора вдалося підняти до 200 мегават проти обумовлених програмою випробувань 700-1000. Це була друга злочинна дія зміни. З-за наростаючого ксенонового отруєння реактора потужність підняти вище не вдається.

1.03. Почався експеримент. До шести працюючих головних циркуляційних насосів підключається в якості баластного навантаження сьомий насос.

1.07. Підключається в якості баластного навантаження восьмий насос. На роботу такої кількості насосів система не розрахована. Почався кавітаційний зрив ГЦН (їм просто не вистачає води). Вони висмоктують воду з барабанів сепараторів і її рівень в них небезпечно знижується. Значний потік досить холодної води через реактор знизив пароутворення до критичного рівня. Стрижні автоматичного регулювання машина повністю вивела з активної зони.

1.19. Внаслідок небезпечно низького рівня води в барабанах сепараторах оператор збільшує подачу в них води (конденсату). Одночасно персонал допускає ШОСТУ трагічну помилку (я б сказав - другу злочинну дію). Він блокує системи зупинки реактора по сигналам недостатнього рівня води і тиску пари.

1.19.30 Рівень води в барабанах сепараторах почав зростати, але з-за зниження температури води, що надходить в активну зону реактора і її великої кількості, кипіння там припинилось. Останні стрижні автоматичного регулювання залишили активну зону. Оператор допускає СЬОМУ трагічну помилку. Він повністю виводить з активної зони і останні стрижні ручного керування, позбавляючи себе тим самим можливості керувати процесами, що відбуваються в реакторі. Справа в тому, що висота реактора 7 метрів і він добре відкликається на переміщення керуючих стрижнів, коли вони переміщуються в середній частині активної зони, а по мірі віддалення їх від центру керованість погіршується. Швидкість переміщення стрижнів 40 см за сек.

1.21.50 Рівень води в барабанах-сепараторах дещо перевищив норму і оператор відключає частину насосів.

1.22.10 Рівень води в барабанах сепараторах стабілізувався. В активну зону тепер надходить набагато менше води, ніж до цього моменту. В активній зоні знову починається кипіння.

1.22.30 З-за неточності систем управління, не розрахованих на подібний режим роботи виявилось, що подача води в реактор складає близько 2/3 від потрібного. В цей час комп'ютер станції видає роздруківку параметрів реактора з указанням на те, що запас реактивності небезпечно малий. Проте персонал просто проігнорував ці дані (це була третя злочинна дія за цю добу). Інструкція вимагає в такій ситуації негайно аварійним порядком глушити реактор.

1.22.45 Рівень води в сепараторах стабілізувався, кількість води що надходить до реактора вдалося привести в норму. Теплова потужність реактора повільно почала зростати. Персонал припустив, що роботу реактора вдалося стабілізувати і було прийнято рішення продовжити експеримент. Це була ВОСЬМА трагічна помилка. Оскільки практично всі стрижні управління знаходились в піднятому положенні, запас реактивності був неприпустимо малий, САЗР відключена, системи автоматичної зупинки реактора по ненормальному тиску пари і рівню води заблоковані.

1.23.04 Персонал блокує систему аварійної зупинки реактора, яка спрацьовує у випадку припинення подачі пари на другу турбіну, якщо до цього вже була вимкнена перша. Нагадаю, що турбіна №7 була відключена ще в 13.05 25.04 і зараз працювала тільки турбіна №8. Це була ДЕВ'ЯТА трагічна помилка (і четверте злочинне діяння за цю добу). Інструкція забороняє відключати цю систему аварійної зупинки реактора в будь-яких випадках. Одночасно персонал перекриває подачу пара на турбіну №8. Це іде експеримент по вимірюванню електричних характеристик роботи турбіни в режимі вибігу. Турбіна починає втрачати оберти, напруга в мережі знижується і ГЦН, що живляться від цієї турбіни починають знижувати оберти.

Розслідуванням встановлено, що якщо б не була відключена система аварійної зупинки реактора по сигналу припинення подачі пари на останню турбіну, то катастрофа не відбулася б. Автоматика б заглушила реактор. Але персонал планував повторити експеримент декілька разів на різних параметрах управління магнітним полем генератора. Зупинка реактора виключала таку можливість.

1.23.30 ГЦН значно знизили оберти і потік води через активну зону реактора значно зменшився. Почало швидко наростати пароутворення. Три групи стрижнів автоматичного управління пішли униз, але зупинити зростання теплової потужності реактора не змогли, т.я. їх вже було недостатньо. Т.я. подача пари на турбіну була відключена, то її оберти продовжували знижуватися, насоси усе менше подавали води в реактор.

1.23.40 Начальник зміни, зрозумівши що відбувається, наказує натиснути кнопку АЗ-5. Після цієї команди стрижні управління з максимальною швидкістю опускаються униз. Таке масоване введення в активну зону реактора поглиначів нейтронів покликано за короткий час повністю припинити процеси ядерного поділу.

Це була Остання ДЕСЯТА трагічна помилка персоналу і остання безпосередня причина катастрофи. Хоча слід сказати, що якщо б ця остання помилка не була б здійснена, то все одно катастрофа вже була неминуча.

А відбулося от що - на відстані 1.5 метри під кожним стрижнем підвішений так званий "витиснювач". Це алюмінієвий циліндр довжиною 4.5м., заповнений графітом. Його завдання полягає в тому, щоб при опусканні керуючого стрижня нарощування поглинання нейтронів відбувалося не різко, а більш плавно. Графіт теж поглинає нейтрони, але дещо слабше, ніж бор або кадмій. Коли стрижні управління підняти до самого верху, то нижні кінці витиснювачів знаходяться вище нижньої границі активної зони на 1.25 метри. В цьому просторі знаходиться вода, яка ще не кипить. Коли всі стрижні різко пішли униз по сигналу АЗ-5, то самі стрижні з бором і кадмієм ще фактично не увійшли в активну зону, а циліндри витиснювачив, які діють подібно поршням, витіснили з активної зони цю воду. ТВЕЛи оголились.

Відбувся різкий стрибок пароутворення. Тиск пари в реакторі різко зріс і цей тиск не дозволив стрижням впасти донизу. Вони зависли, просунувшись всього 2 метри. Оператор вимикає живлення муфт стрижнів. При натисканні на цю кнопку відключаються електромагніти, які тримають управляючі стрижні прикріпленими до арматури. Після подачі такого сигналу абсолютно всі стрижні (і ручного і автоматичного управління) від'єднуються від своєї арматури і вільно падають униз під дією власної ваги. Але вони вже висіли, підпираємі парою, і не рухались.

1.23.43 Почався саморозгін реактора. Теплова потужність досягла 530 мегават і продовжувала стрімко зростати. Спрацювали дві останні системи аварійного захисту - по рівню потужності і по швидкості зростання потужності. Але обидві ці системи управляють видачею сигналу АЗ-5, а він був ще 3 секунди назад поданий вручну.

1.23.44 За долі секунди теплова потужність реактора зросла в 100 раз і продовжувала зростати. ТВЕЛи розкалилися, розбухаючи частки палива розірвали оболонки ТВЕЛів. Тиск в активній зоні багатократно зріс. Цей тиск, перевищуючи тиск насосів витіснив воду назад в подаючи трубопроводи.

Далі тиск пари зруйнував частину каналів і паропроводи над ними.

Це був момент першого вибуху.

Реактор перестав існувати як керована система.

Після зруйнування каналів і паропроводів тиск в реакторі почав падати і вода знову пішла в активну зону реактора. Почались хімічні реакції води з ядерним паливом, розігрітим графітом, цирконієм. Під час цих реакцій почалося активне утворення водню і окису вуглецю. Тиск газів в реакторі стрімко наростав. Кришка реактора вагою біля 1000 тон піднялась, обриваючи всі трубопроводи.

1.23.46 Гази, що знаходилися в реакторі, з'єднались з киснем повітря, утворивши гримучий газ, який з-за наявності високої температури миттєво вибухнув.

Це був другий вибух.

Кришка реактора підлетіла уверх, повернулася на 90 градусів і знов впала вниз. Зруйнувались стіни і перекриття реакторної зали. З реактора вилетіло чверть графіту що знаходився в ньому, уламки розпечених ТВЕЛів. Ці уламки впали на кришу машинної зали і інші місця, утворив близько 30 пожеж.

Ланцюгова реакція ділення припинилась.

Персонал станції почав покидати свої робочі місця приблизно з 1.23.40. Але з моменту видачі сигналу АЗ-5 до моменту другого вибуху пройшло усього 6 секунд. Зрозуміти, що відбувається за цей час і тем більш встигнути щось зробити для свого врятування неможливо. Уцілівші під час вибуху співробітники покинули залу вже після вибуху.

В 1.30 до місця пожежі виїхала перша пожежна команда лейтенанта Правік...

(Матеріал узято з сайту www.obozrevatel.com)


2020